На сцені збоку стоїть палатка "Пінгуин". На ней лежать мєхани. Посеред сцени стоїть ведро, позбавлене будь-якого смаку. Над ними герб висить страйкболу. На гербі зображено опудало страйкболысту. В одній руці у опудала привод, а в другій - ізолента. Це символізує працелюбність і незакомплексованість страйкболу. На пенке сидить Адекватність, мати Дрища, і вишива шеврон в косовороточці. Вона наспівує "Ду Хаст". Непомітно, м'ягкою ходою підораса, входить Клавдій, якойто мастер жеку.

Клавдій. Сьогодні я гуляв у лісі з твоїм синком красівим. Я гєхуу хорошу, очєнь, мощьну, єму давав, но он нє взял, муділа.
Адекватність. Какой чудак, єй богу...
Клавдій (сам до себе). Затюню я його. (До Адекватності.) Привод геха, очєнь нє хуйова.
Адекватність (лагідно). Бешкетнику...
Клавдій. Чимсь бздить у кабінеті, неначє хтось насрав нечистоплотно. Відкрийте хвіртку нуби, щоб пробзділось.
Підскочивши, два нуба в джинсах і кєдах швиденько відкривають хвортку і в нею в ту же мить влітає Привид.

Привид. Ага, падлюки! Всім скидать камло і стати строєм! Щас піздець вам буде, слівайте воду, йобані дрищі, чи як вас там.
Клавдій, Адекватність і нуби виконують накази Привида, який дико регочє і літає по кабінєту.

Клавдій. Мій Привиде, ніякої хуйні не робим ми. Ко всьому реал вару іспитуєм злобу і ненавість і каждий день національні гімни на плеєрі ми хором ісполняєм. Бояться нас пєндоси і британці, престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент металу в гірі. Довольні нуби, куча в них снаряги. Гораздо мєньшє стало моделістів, єбошать всі вони як папа Карло у офісах в Черкасах. Журналісти - усі на Соловках.
Входить Дрищь. Він в сраку п'яний. В одній руці у нього АКСУ, а в другій - пиво.

Привид. Дивись, мій сину, це все– ріал вари. Ти запиздяч із ксюхи по печінці, а потім мєнє доложиш. Шо не ясно?
Дрищь. Папаша, всьо буде в лучшем відє, не хвилюйтесь.
Дрищь пиздить усіх із ксюхи: пиздячить герба з опудалом, потім заливає пиво у палатку і шари засипає туди ж. І по палатці пиздить з ксюхи. Палатка пада.

Привид. Мій сину, то палатка, а не реал вар, її не надо пиздить. За валюту її я купував.
Дрищь. Єбав я всі палатки, і валюту, і реал вар.
Дрищь пиздить Привида ксюхою. Привид пада. На полу лежать трупи, попижжені Дрищем. В палатці тихо лежать шари. Входить Ділвіш Сілар. Його p229 таємничо блищить в темноті.

Дрищь (потихеньку починає тверезитись). Ітоги подвєдьом. Упиздив тата. І мамку запиздячив з рідним дядьком. Попиздив палатку ценную, герба національного хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду більше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатіва? Ех, блядський цей Херсон! Піздєц всім сподіванням...
Дрищь рве на собі горку. Тихо грає музика, приємний голос співа "Лінкс". Ділвіш Сілар підходить до Дрища, стріляе йому у голову і уводить до мєртвятнику. Hа сцені з'являються трое емпешніков в жахливих чорних повязках. Пісня "Лінкс" переможно шириться. Під веселі звуки "Лінкс" емпешніки мовчки страшно заряжають АУГи.

Завіса.